Більше 15 мільярдів гривень податків, сплачених за рік, і близько мільйона робочих місць – гірничо-металургійний комплекс, незважаючи на кризу, продовжує залишатися одним з ключових двигунів української економії.
Зростаючі податки на видобуток руди, дорогий газ, високі портові збори і ризик чергового підвищення тарифів на вантажні залізничні перевезення. І все це на тлі світової кризи в галузі. Лише за минулий рік вартість металопродукції знизилася на 40%. Вітчизняний гірничо-металургійний комплекс опинився між молотом і ковадлом і як наслідок – виробництво сталі впало в Україні вже на 16%. Сукупність цих факторів, на думку металургів, може призвести до зупинки підприємств.
Генеральний директор Групи Метінвест Юрій Риженков в ефірі ТРК Україна розповів про ситуацію в металургії.
– Для металургії важливий комплексний погляд на галузь і тут мова йде, напевно, не про підтримку, а про створення нормальних конкурентних умов для підприємств, що працюють на українському ринку. І в першу чергу для тих, які працюють на світових ринках. Основні наші конкуренти – це Туреччина, це РФ, це Китай, це Бразилія, це Австралія. І тут ми абсолютно конкурентоспроможні за якістю, за собівартістю. Але ми не конкурентоспроможні по логістичним витратам. Тому, я думаю, тут в першу чергу йдеться про тарифи державних монополій, про портові тарифи. І це те, над чим повинно попрацювати Міністерство економічного розвитку і що має бути приведене до світових стандартів, – сказав Юрій Риженков.
– Це має виглядати у вигляді якихось законів або директив? Що це має бути?
– Ні, це тарифи, які встановлюються державними підприємствами і відповідно регулюються державною регуляторною службою. Тому це все в силах Кабміну. Це все в силах Міністерства – створити той клімат, який необхідний для нормальної роботи галузі.
– Ви кажете, що конкурентоспроможність на світових ринках ви все-таки зберігаєте?
– Так, наші товари конкурентоспроможні. Ми поставляємо їх практично в усі країни світу, які споживають металургійну продукцію. Ми один з найбільших експортерів з регіону залізної руди в Китай, ми, я маю на увазі Україну, я не маю на увазі тільки компанію “Метінвест”. Для прикладу можна сказати, що на середземно-чорноморському басейні ми – найбільший гравець по поставкам металопродукції.
– Ну а якщо говорити про цифри, про результати роботи, наприклад за минулий рік. Ось ми вже почули цифру 15 мільярдів гривень сплачених податків. Які ще цифри є?
– Минулий рік, на жаль, був не найкращим для української металургії. Більше 15% падіння виробництва. В основному, звичайно ж, це було пов’язано з військовими діями на сході країни, з тією ситуацією, яка у нас склалася на Донбасі. У той же час металургія залишається на другому місці з валютних надходжень в країну, що дає можливість хоч якось стабілізувати ситуацію з курсом нацвалюти. Металургія залишається одним з найбільших платників податків. І я думаю, що за 2015 сума була не меншою, ніж за 2014 виплачених податків. Я знаю, що тільки група “Метінвест” заплатила понад 14 мільярдів гривень податків минулого року. І сам ГМК з суміжними галузями дає робочі місця більш мільйону наших громадян.
– Не секрет, що галузь потребує великих інвестицій. Як представник приватного бізнесу ви напевно вважаєте, що приватні інвестиції ефективніше, ніж державні? Чи не правда?
– Ми можемо подивитися історично. Історично так, металургія вимагає дійсно багато інвестицій. Велика частина нашої металургії – це успадковане з часів СРСР, то, що було побудовано в 70-80-х роках. Але, тим не менш, вже й тепер, і в часи незалежної України було достатньо багато інвестицій зроблено у вітчизняну металургію. Я можу навести приклади – це Алчевський металургійний комбінат – там, де був побудований киснево-конвертерний цех практично з нуля. Це інвестиції в Єнакіївський металургійний завод – було побудовано 2 доменні печі, поставлені нові машини безперервного заливки стали, а це сучасні технології в металургії. Інвестиції, які були зроблені в “Азовсталь”, інвестиції, які сьогодні продовжують робитися, – найбільший екологічний проект взагалі в історії України – це інвестиції в аглофабрику комбінату Ілліча, який зараз відбувається. Нова лінія кислотно-соляного травлення на “Запоріжсталі”. І я можу перераховувати довго-довго. Це ми говоримо про мільярди доларів інвестицій в українську металургію, які прийшли від приватних інвесторів.
– Значить, майбутнє є у галузі, якщо є такі інвестиції чудові?
– Я впевнений, що майбутнє є. Взагалі будь-яка розвинена країна для розвитку своєї економіки, для розвитку більш високих переділів, для розвитку продукції більш високої доданої вартості – їй потрібен фундамент. Практично у всіх країнах цей фундамент – це металургія. Я впевнений, що металургія буде тим фундаментом, на якому можна буде будувати розвиток країни.
– Відомо, що в кількох галузях заявили про те, що підвищення тарифів на залізничні перевезення фактично вб’є бізнес. Але, наскільки я розумію, остаточне рішення досі не прийнято. Ви все ж сподіваєтеся, що воно так і залишиться заблокованим? – Я сподіваюся, що буде тверезий погляд з боку Мінекономіки, те про що говорив Абрамавічюс в Давосі. Потрібно дійсно подивитися на конкурентоспроможність наших залізничних перевезень. На сьогодні тонна-кілометр в Україні коштує дорожче, ніж у Росії. Росія – наш основний конкурент на зовнішніх ринках. На сьогодні компанії, які займаються видобутком руди, у тому числі і компанія “Метінвест” в Україні, вони несуть витрати на залізницю в 2 рази вище, ніж наші конкуренти в Бразилії. Тому, звичайно ж, ми вважаємо, що не потрібно поспішати з цим питанням. Потрібно взагалі по-нашому, оголосити мораторій на зміни тарифів природних монополій на перше півріччя цього року і розібратися – як утримати конкурентоспроможність продукції української на світових ринках.