Генеральний директор МК «Запоріжсталь» Ростислав Шурма взяв участь в V Національному Експертному Форумі «УКРАЇНА. ВИПРОБУВАННЯ НА МІЦНІСТЬ», який провів у Києві 31 березня 2015 года Інститут Горшеніна. Керівник металургійного підприємства разом з народним депутатом України Сергієм Тарутою, Міністром енергетики та вугільної промисловості України Павлом Демчишин та іншими провідними вітчизняними та зарубіжними експертами обговорив економічну ситуацію, що склалася в Україні в умовах ведення бойових дій.
На прикладі МК «Запоріжсталь» Ростислав Шурма про те, як виживає зараз вітчизняна металургія.
– За останні 6-9 місяців ціни на нашу продукцію впали більш ніж на 40%, у важкому становищі вся економіка країни, тому неважко уявити в якій ситуації опинилися металургійні підприємства, – зазначив Ростислав Шурма. – Кожен день наш колектив, приходячи на роботу, стикається з черговою проблемою. Наприклад, взимку була постійна загроза відключення електроенергії, а адже меткомбінат, на якому постійно йдуть складні фізико-хімічні процеси, не можна відключати від електроживлення одним рухом рубильника.
За словами керівника МК «Запоріжсталь», бойові дії, що йдуть на сході України, мають істотний вплив на роботу підприємства.
– Кілька місяців тому ми перебували практично на межі зупинки, через брак вапняку: з Криму поставки припинені, на Донбасі йде війна і сильно постраждало залізничне сполучення, – розповів генеральний директор. -А ж є ще й проблеми з підвищенням залізничних тарифів на вантажоперевезення, валютним курсом, оплатою імпорту. Нам поки вдається справлятися з найскладнішою ситуацією – повністю і своєчасно виплачуємо заробітну плату нашим співробітникам, але в той же час є українські металургійні комбінати, які повністю стоять.
Також Ростислав Шурма зазначив, щоб домогтися подальших позитивних зрушень в країні, необхідно більше уваги приділяти потребам і проблемам звичайних українців.
– Є одна пастка, в яку потрапляють всі керівники – прагнення мислити великими масштабами і державними інтересами, при цьому, відсуваючи на другий план звичайні потреби звичайних людей. Для себе це питання я вирішую просто: кожен мій робочий день проходить в цехах, на виробничому майданчику, де безпосередньо чую і бачу проблеми, від виробничих до життєвих, які хвилюють працівників комбінату. Безумовно, потрібно мислити категоріями національних інтересів, але при цьому важливо не забувати про потреби конкретної людини.