14 грудня – День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Зараз в Запоріжжі проживає близько 3000 ліквідаторів. І деякі з них крім поважного звання ліквідаторів аварії також носять звання запоріжсталівці.
Анатолію Карпачову було 25 років, коли він, працюючи на комбінаті «Запоріжсталь», був покликаний Орджонікідзевським райвійськкоматом на ліквідацію наслідків на ЧАЕС військовим будівельником.
– Я пропрацював на комбінаті «Запоріжсталь» в цеху підготовки складів змінним майстром 23 роки, і пішов на пенсію в 2008 році, – розповів Анатолій Олександрович. – На ліквідацію наслідків вибуху я прибув 1 вересня 1986 року і пробув там до 24 грудня. Я входив до складу військово-будівельного загону Одеського військового округу.
Ми били шурфи для відкачування грунтових вод, щоб вони потрапили в річку Прип’ять з радіацією. Роботи проводилися практично на території станції. Працювали вахтовим методом – по 15 днів і по 12 годин на добу. Виїжджаючи в зону, перебували на відкритому повітрі певну кількість часу, а потім їхали. Змінювалися, щоб більшу частину часу знаходитися в бункері. Коли 15 днів вахти проходили, то у себе на базі будували постійне житло, тому що справа йшла в зиму, а прибутку ми спочатку в наметове містечко.
Голова міської громадської організації «Чорнобильці Запоріжжя» Павло Білан, який в червні 1986 року також брав участь в ліквідації наслідків аварії, розповів, що в цьому році в зв’язку з пандемією коронавируса масових заходів в День вшанування учасників ліквідації аварії не планується.
– Але ми з нашими хлопцями зустрінемося і вшануємо пам’ять загиблих, – зазначив Павло Білан. – Я радий відзначити, що навіть зараз, в цей непростий час, комбінат «Запоріжсталь» – наші добрі давні друзі – продовжує матеріально підтримувати нашу організацію. І цей рік не став винятком. За рахунок цієї допомоги ми привітаємо наших ліквідаторів. Це дуже цінно в такі дні.
Я бажаю всім ліквідаторам здоров’я, а всім жителям – пам’ятати про ту катастрофу і не допустити її повторення. Будьте здорові!