Це третє інтерв’ю, яке автор взяла у генерального директора ПАТ «Запоріжсталь» Ростислава Шурми. Є кілька відмінностей того, про що розповідав глава металургійного комбінату два роки тому і зараз. Найбільш яскраве – раніше генеральний директор містоутворюючого підприємства Запоріжжя неохоче говорив про політику, заявляючи, що він не політик, а виробничник. Сьогодні ж Ростислав Шурма відкрито критикує владу. Ймовірно, це пов’язано з тим, що він близько року очолює обласну організацію опозиційної партії.
– У 2015-му році, за статистикою об’єднання «Металургпром», країна знизила виробництво сталі на 16%. Яким чином, «Запоріжсталь» намагалася мінімізувати свої виробничі втрати?
– «Запоріжсталь» – мабуть, єдиний комбінат в Україні, який зміг зберегти і навіть трохи наростити обсяги виробництва чавуну, сталі та прокату за підсумками 2015 року. Завдяки чому? Ринок металургії – це досить специфічне явище. Тут перемагає той, хто конкурентоспроможний за собівартістю і за якістю. Ми три з половиною роки безперервно працювали над підвищенням операційної ефективності. Над зниженням витрат і підвищенням якості. Завдяки цьому, ми залишилися конкурентоспроможними практично на всіх ринках. Хоча, чесно вам скажу, сьогодні комбінат працює в «нуль» і навіть в невеликий «мінус» на протязі останніх трьох місяців. Тому що ситуація катастрофічна на ринках металу. Але тим не менше, ми змогли зберегти обсяги виробництва і всі відповідні соціальні стандарти.
– А у вас з-за цього немає проблем з інвестором? Через те, що сьогодні підприємство працює в «мінус».
– А які у мене можуть бути проблеми з інвестором і акціонером, якщо комбінат – єдиний, який зміг зберегти в Україні обсяги виробництва за підсумками минулого року?
– До цього ви адже працювали в «нуль», на який, за вашими словами, вийшли в найкоротші терміни. Всі власники хочуть прибутку від своїх підприємств.
– На сьогоднішній день немає жодного прибуткового металургійного підприємства в Україні. Думаю, навіть в світі важко знайти прибуткову металургійну компанію. Подивіться на капіталізацію АрселорМіттал – вона впала в десять разів за два роки. Як ви думаєте, Миталл щасливий? Думаю ні. Подивіться на капіталізацію найбільших гірничорудних компаній – в 15-20 разів. Це глобальний тренд. Ми живемо в певний етап світового мегацикла, коли заходимо в ситуацію відсутності зростання попиту на метал, при тому, що побудовано багато потужностей.
Зараз питання в іншому. Хто виживе? Найближчі рік-три – це тест на виживання. У металургії зайвих 800 мільйонів тонн потужностей. Рівень їх завантаження – нижче 70%. Така ситуація в останній раз була років 30-40 тому. Для того, щоб ситуація хоч якось стабілізувалася і працювати в «нуль» або невеликий «плюс», з ринку повинні піти 15% потужностей. Тобто, 100 великих металургійних підприємств закриються в найближчі кілька років. І зараз йде боротьба, щоб не опинитися одним з цих ста. І акціонери, які є стратегічними інвесторами металургії, це дуже чітко розуміють.
– Чи постраждала «Запоріжсталь» від ембарго Росії?
– Будь-які обмеження в зовнішній торгівлі – це погано для економіки. Російський ринок ніколи не був для нас самим ключовим і великим. Хоча ми цінуємо кожного нашого клієнта в кожній країні. У Росії у нас була і є сотня клієнтів, з якими ми працюємо. Але російський ринок ніколи не займав більше 12-13% в структурі наших продажів. Іноді його частка падала до 2-3%. Сьогодні ми в Росію продаємо від 7 до 10%. Ембарго як такого немає, є додаткове мито в розмірі 5%. Дивна інша ситуація – українські металурги повинні платити ці 5% при поставках в Росію, а російські металурги везуть в Україну все без мита. Куди дивиться наш уряд? Який багато говорить, а елементарне зробити не можуть. Або зробіть так, щоб Росія скасувала мито, або введіть дзеркальні заходи. Зараз величезна кількість російського імпорту за демпінговими цінами продається в Україні.
– Раніше ви говорили, що кероване вами підприємство в основному орієнтується на українського споживача. Це і зараз так?
– Звичайно. Для будь-якої компанії внутрішній ринок, внутрішній клієнт – це завжди саме пріоритетний напрямок. Для нас досі внутрішній ринок – пріоритет №1. І таким він буде залишатися завжди.
Всі металургійні компанії в світі орієнтуються в першу чергу на внутрішнього клієнта. В середньому, від 70 до 90% продається металопродукції на внутрішньому ринку. У цьому плані Україна – унікальна країна, яка 70% виробленого металу експортує. Дивно, що в цих умовах металургія взагалі ще існує. У нас немає внутрішнього ринку, тому що немає інвестиційного клімату і ніхто нічого не будує. А це вже біда всієї країни. І я хочу, щоб ми дожили до того часу, коли в Україні буде споживатися 80% виробленого металу – це буде говорити про те, що будуються дороги, будинки, мости, вокзали, аеропорти.
– Під час минулих інтерв’ю ви не торкалися теми політики, а зараз критикуєте владу. Чому це?
– А ви що, задоволені, як ми живемо?
– Ні.
– Ви бачите перспективи?
– Туманно.
– І я не бачу. Я спілкуюся з багатьма людьми, не тільки в Запоріжжі, в основному, в Києві. З інтелектуальною елітою. Так я вам скажу – більшість думають про те, як виїхати з України. Мене це просто шокувало. Це не мій шлях. Другий шлях – опустити голову і все це терпіти. Думаю, що для людей, яким приходять платіжки по 1500 гривень за опалення, це добре не закінчиться.
І третій шлях – намагатися щось міняти. Я не лізу в велику політику. Перший крок – забезпечити життєздатність заводу в цих складних умовах і ми поки з цим завданням справляємося. Другий крок – намагатися щось міняти на міському рівні. А для того, щоб цю систему зламати і дати перші позитивні результати, потрібно кілька років.
Коли стався Майдан, у мене були надії, що до влади прийдуть професіонали і ми почнемо рухатися до європейських стандартів життя. Але ми ж взагалі не туди рухаємося.
– В інтерв’ю «Новому Дню» політолог Михайло Павлів сказав, що в Запорізькій області буде рости рейтинг Опозиційного блоку. Ви можете це підтвердити або спростувати, грунтуючись на дослідженнях рейтингу, які у вас повинні бути, як у глави партії в регіоні?
– Мене рейтинги не цікавлять, мене цікавлять конкретні справи.
– А ви хіба не бачите внутрішньопартійні цифри? Вам їх не приносять ваші соратники?
– Бачив, недавно публікували якісь соцдослідження. Ну, я б не сказав, що там якісь кардинальні зміни в рейтингах.
– Опозиція в міськраді вважає, що всі головні, «смачні», комісії, забрав собі Опозиційний блок – бюджетну, земельну, житлово-комунального господарства. А опозиції дісталися, як вона каже, смішні комісії – регламентна, гуманітарна і т.д. Навіщо опозиційному блоку контролювати бюджет, землю і ЖКГ?
– З моєї точки зору, відбувся досить справедливий розподіл комісій в облраді та міськраді. Це стосується і їх кількості та якості. Більшість учасників політичного процесу розглядають ці посади, як якісь пиріжки і пряники. А ми розглядаємо це як роботу. На чолі гуманітарної комісії повинен стояти сильний гуманітарій, а не виробничник. Я не можу похвалитися, що у мене багато сильних гуманітаріїв. Тому ми навіть не претендували на цю комісію, хоча з моєї точки зору, це ключові комісії.
Наша команда сильна управлінцями, експертами, виробничниками, економістами. Тому ми претендували на відповідні комісії. У кожній комісії посади заступників були запропоновані альтернативним партіям. Ну і що, що бюджетну комісію очолює представник Опозиційного блоку? Якщо зам у нього від однієї партії, а секретар – від іншої. І при цьому, ви мені покажіть більш грамотного фінансиста в Запорізькій області, ніж Руслан Божко (голова бюджетної комісії в міськраді, – авт). Навіть близько ніхто поруч не стоїть. Добре, що ця людина взагалі погодився очолити цю комісію.
– Ви багато разів заявляли, що на Запоріжсталі немає і не було масових звільнень. Але в інтернеті, на форумах люди говорять про те, що людей все ж масово звільняють і зменшують зарплати.
– Якщо скласти докупи всі, про що говорять політики і в соцмережах – то 5 тисяч звільнили, то 3 тисячі – то комбінат «Запоріжсталь» вже скоротили раз п’ять за останні три роки. А тут як був багатотисячний колектив, так він і залишається. Тільки раніше всі були в штаті, а зараз багато хто працює в аутсорсингових компаніях. Те, що там десь говорять і чутки розпускають – давайте це залишимо за дужками.
Світова металургія увійшла в складний період. Останні 15 років активно споживав метал Китай, де будувалися сотні міст. Коли вони споживали – створювали попит і ціни росли вгору. І в один прекрасний момент Китай побудувався. І перейшов з економіки споживання на економіку послуг. Припинилося зростання попиту на метал. І що тепер? Помруть неконкурентоспроможні підприємства, як я говорив. І наше завдання – щоб «Запоріжсталь» не закрилася, максимально зберегти колектив.
Для цього, в першу чергу, необхідно максимально знижувати витрати, підвищувати ефективність виробництва і, в тому числі, працювати з організаційною структурою. Є ділянки на підприємстві, щодо яких немає ніяких перспектив, що їх потужності завантажать. У той же час, ми наростили обсяги відвантаження на експорт і там не вистачає людей. Що треба зробити? Впорядкувати організаційну структуру і переглянути штатний розклад на такого роду ділянках. В цілому, можливе зниження чисельності працівників, але при цьому скорочуватися будуть в першу чергу адміністративні функції.
Тобто, ні про які масові скорочення не йдеться. Але реорганізація буде. Інакше, ми просто не виживемо.
– Зараз модно бути борцем з «Запоріжсталлю» в середовищі запорізьких політиків і громадських активістів. Тобто, заклики «вплинути» на підприємство, притягти його до відповідальності, чуються з місцевих трибун і від самих різних людей. Чому «Запоріжсталь» багато обирають в якості місцевого «дракона», з яким потрібно боротися?
І друге питання. Після того, як Опозиційний блок взяв більшість у міськраді, а представник «Запоріжсталі» став мером, чи не прийшли до вас натовпу цих людей, які з вами боролися, щоб подружитися?
– Знаєте, це дуже велика проблема нашого суспільства і особливо тих, хто займається політикою – повна безвідповідальність. Вважаю, що свій імідж і авторитет потрібно будувати на творенні і об’єднанні. А не на пошуку ворогів і політиканстві. Більшістю цих політиків і громадських активістів рухають дрібні комерційні інтереси. І зрозуміло, що за допомогою пафосних промов вони намагаються їх вирішувати. Але позиція наша принципова – ми прийшли зробити Запоріжжі краще. Я пішов в політику, щоб змінити життя в місті. А не для того, щоб задовольняти чиїсь дрібні комерційні інтереси.
Якщо людина прийшла щось урвати – неважливо, яке у нього політичне забарвлення. Якщо він з Опозиційного блоку – ми від нього позбавимося.
– Чи пов’язуєте ви своє майбутнє і майбутнє своїх дітей з Запоріжжям?
– Так.
– Хочете сказати, що ваші діти будуть навчатися в Запоріжжі, а не за кордоном?
– Мої діти зараз ходять до місцевого садка. Ходимо на підготовку до школи. У Запоріжжі дуже хороші школи. Я це пам’ятаю зі шкільних часів, коли я їздив на олімпіади, і учні деяких запорізьких навчальних закладів – у них був високий рівень підготовки. Так, вони будуть ходити тут в школу, а я планую тут жити.
Люди все під Богом ходять. Ніхто не знає, що буде завтра. Хто міг спрогнозувати війну в Україні? Я не знаю, як буде. Але я хочу і планую жити в Запоріжжі. І хочу, щоб мої діти жили тут. Але не в такому Запоріжжі, як зараз, а в іншому, набагато краще. А над цим я буду працювати.