Джерело: сайт “РЕЙТИНГ” 08.11.2019
https://rating.zone/balansuvannia-na-hrani
Про те, скільки екоінвестицій потрібно і чому не обійтися без комплексної державної програми, в інтерв’ю з Інною Холіною, екологом Запорізького металургійного комбінату «Запоріжсталь»
Одним з найбільших забруднювачів біосфери є металургійна галузь. Яка стратегія вашого підприємства зі зменшення забруднення?
Комбінат «Запоріжсталь» – підприємство з повним металургійним циклом. З приходом ефективного власника у 2012 р. – групи «Метінвест» – було розроблено комплексну програму з екологічної модернізації підприємства.
Найшкідливіші викиди в металургійному виробництві – це пил. Тому ми передусім розпочали модернізацію аглодоменного переділу, в якому пилу утворюється найбільше. Сьогодні аглофабрика «Запоріжсталі» – а це шість агломераційних машин – повністю устаткована газоочисними спорудами.
Ці системи очищають повітря від пилу до 30 мг на кубометр, від сірки – нижче 400 мг на кубометр. Це дозволило нам знизити викиди пилу від аглофабрики на 90%, сірчаного ангідриду – на 50%.
Три з чотирьох доменних печей також повністю модернізовано і устатковано сучасними системами аспірації ливарних дворів і бункерних естакад. Аспіраційні установки забезпечують очищення від пилу до 30 мг на кубометр при нормативі 50 мг на кубометр. На черзі – капітальний ремонт останньої доменної печі.
Кардинально знизити вплив на водні ресурси допомогло будівництво нової травильної лінії в прокатному переділі. Єдина в Україні лінія травлення металу в соляній кислоті дозволила припинити скидання вод від цеху холодної прокатки і викиди парів сірчаної кислоти в повітря.
Окрім того, комбінат побудував кілька сучасних градирень, які повертають очищену воду до систем охолодження доменних печей. В експлуатацію введено сучасний комплекс перехоплення дощових стоків, що дозволить очистити і повернути у виробництво понад 5 млн кубометрів води на рік.
Це найбільші і найвагоміші проєкти екомодернізації, які призвели до значного зниження шкідливого впливу на довкілля. Паралельно ми реалізуємо не такі масштабні, але теж ефективні проєкти.
Чи можна відходи металургійних підприємств використовувати в інших галузях? Якщо так, то в яких, і які вже є напрацювання?
Окрім основної продукції – чавуну, сталі, металопрокату – у виробництві утворюються побічні продукти, 80% яких становлять шлаки, 20% – шлами та інші залізовмісні продукти (колошниковий і аспіраційний пил, окалина тощо).
На «Запоріжсталі» переробляються майже всі побічні продукти виробництва. Всі залізовмісні відходи повторно використовуються як добавка до залізорудної частини аглошихти.
З 2015 р. на комбінаті поетапно запускалися установки з переробки доменних і мартенівських шлаків. Тепер цех випускає продукцію з доменного й мартенівського шлаків – скрап і щебінь для продажу та власних потреб.
Завдяки роботі комплексів комбінат щороку додатково вилучає близько 150 тис. т вторинної залізовмісної сировини і повертає її у виробництво.
Комплекси дозволяють переробляти не лише шлаки поточного виробництва, а й ті, що накопичилися раніше.
Водночас «Запоріжсталь» модернізує фільтр-преси для вловлювання і повторного використання у виробництві свіжих шламів, а також переробляє раніше накопичені шлами для повернення у виробництво.
У 2018 р. комбінат «Запоріжсталь» повторно використав або реалізував близько 83% утворених відходів. У виробництво повернуто понад 1,2 млн т залізовмісного пилу, шламів, відсіву агломерату, окалини та інших ресурсоцінних відходів.
Саме час розробити й інтегрувати в Україні державну програму стимулів екологічної модернізації підприємств
За вашими підрахунками, скільки в грошовому еквіваленті потрібно екологічних інвестицій у галузь загалом?
Важко говорити про галузь загалом, оскільки рівень екологічної модернізації кожного підприємства дуже відрізняється.
Якщо вести мову про «Запоріжсталь», то комбінат потребує понад 1 млрд дол. для реконструкції сталеплавильного виробництва. Оскільки в Україні залучити дешеві кредити для реалізації проєкту наразі неможливо, то компанія шукає партнерів за кордоном. З
араз уся галузь балансує на грані рентабельності, фактично всі металурги вийшли в мінус, і це очікувана реакція галузі на економічну кризу, спричинену торговими війнами. Звичайно, інвестори в цей час вкладають кошти неохоче.
На мою думку, саме час розробити й інтегрувати в Україні державну програму стимулів екологічної модернізації підприємств. Це суттєво пришвидшить екологічну модернізацію підприємств, вивільнить кошти для реалізації природоохоронних заходів.
Ідеться як про зміну оподаткування в бік автоматичного повернення частки екоподатку, так і про надання дешевих кредитів на екомодернізацію, а також багато інших стимулів.
Європа в цьому сенсі є гарним прикладом для України. Сьогодні вони вживають протекціоністських заходів, щоб забезпечити свого виробника замовленнями і роботою, а кілька десятиліть тому відроджували й осучаснювали підприємства, реалізуючи в партнерстві з бізнесом державні програми з екомодернізації підприємств.
За вашими спостереженнями, як зміни клімату впливають на підприємство?
Звичайно, на нас впливають світові тренди. Ми усвідомлюємо, що живемо і працюємо на одній планеті, дихаємо одним повітрям.
Енерго- і ресурсозбереження, використання побічних продуктів виробництва з метою заміщення сировини – ці підходи ми реалізуємо в роботі щодня. Ми замінили природний газ на вторинні гази виробництва, які раніше спалювали на свічці допалювання – і значно знизили споживання дорогого ресурсу з майже 700 млн куб. м до 160 млн куб. м на рік, до того ж зменшивши об’єми викидів СО2.
Важливість екологічної складової зростає щодня, однак без економіки, без грошей на модернізацію підприємств, без комплексної державної програми робити це вкрай важко, а в умовах кризи – фактично неможливо. Тому сьогодні українські металурги сподіваються знайти порозуміння з державою і спільні знаменники, які дозволять вітчизняним виробникам стати екологічно безпечними й економічно сильними.
Розмову вела Ганна ЛИСЕНКО