Українська металургія знаходиться на межі виживання. Відсутність попиту на внутрішньому ринку і пікіруюче падіння цін на зовнішніх ринках. Перебої з поставками сировини, дефіцит металобрухту. Падіння або зупинка виробництва. Здавалося б, у такій ситуації металургам повинна підставити плече держава, створити пільгові умови оподаткування, вести розумну тарифну політику. Однак розраховувати на таку підтримку галузі не доводиться. Навпаки, свій черговий неприємний сюрприз піднесла «Укрзалізниця» – у відомстві повідомляють про майбутнє підвищення тарифів на вантажні перевезення в 2016 році – з 1 січня і з 1 липня. Про те, як виживає транспорт комбінату сьогодні, – наше інтерв’ю з директором з транспорту і логістики Олегом Адамановим.
– Олег Федорович, в цьому році галузь вже пережила два істотні підвищення тарифів. Але якщо в першій половині року комбінат ще витримав цей ціновий удар, то сьогодні, коли підприємство працює практично з нульовою рентабельністю і чекає дуже непроста зима, чи впораємося?
– За м’яким терміном «індексація», який цього разу застосувала «Укрзалізниця», приховані дуже жорсткі прагматичні дії. Я прекрасно розумію ситуацію. У країні нічого не працює, підприємства лежать, а бюджет чимось наповнювати потрібно. Тому держава пішла перевіреним шляхом: видавлювати гроші з ще працюючих підприємств – напевно, щоб добити і їх. Нагадаю, що тарифи на залізничні перевезення в 2013-му були підняті на 10,2%. Потім в 2014 році – на 12,5%. І вже в цьому році нам підняли тариф на 30%. Разом – на 53,7%. Тепер ось і ще два підвищення: у січні 2016-го – на 15% і в липні – нібито на 10%.
Чи переживе ГМК цю індексацію? Мені складно відповісти позитивно. Резерв міцності є у всіх підприємств, у металургів в тому числі. Комбінат зараз перебуває в дуже складних умовах. Якщо говорити про нас, ось уже другий рік ми працюємо з дефіцитом рухомого состава. Еще один наш головний біль – занадто утруднений оборот вагонів, пов’язано це з непідконтрольністю території Донецького регіону. А тепер ще й черговим підвищенням тарифів «обрадували».
– Розкажіть докладніше про очікуване липневе підвищення тарифів – його вже називають прихованим підвищенням. В чому справа?
– Сьогодні вартість тарифу залежить від класу вантажів та коригуючих до них коефіцієнтів. Припустимо, перевезення металопрокату обходиться нам набагато дорожче, ніж шлаку або вугілля. Різний тариф існує і на перевезення порожніх вагонів, він безпосередньо залежить від того, який раніше перевозився вантаж і куди слідує вагон: під нові перевезення або в ремонт. «Дорогими» порожніми вагонами є вагони, що перевозять метал, на порядок дешевше ті, що перевозять щебінь.
З липня 2016 «Укрзалізниця» планує зрівняти класи вантажів при перевезенні порожніх вагонів. Зближення класів вантажів також призведе до прихованого підвищення тарифів. Та й вирівнювати вантажі, я думаю, ви здогадуєтеся, – будуть по верхній планці. Не по мінімальної, однозначно. Так що навряд чи це буде 10%.
Висуває при цьому «Укрзалізниця» які-небудь логічні аргументи?
Вони не змінюються протягом останніх років. Це – збільшення боргового навантаження на «Укрзалізницю», її збитковість і т. п. Ну а оскільки модернізуватися і оновлюватися відомство не хоче, то відіграється на великих вантажовідправниках. Я скажу відверто. Після того, як почав серйозно і щорічно підвищуватися тариф, на «Укрзалізниці» практично нічого не змінилося. Не оновився парк вагонів, їх не стало більше – нічого! І ось в цьому й біда, що тарифи зростають, а співвідношення «ціна-якість» для «Укрзалізниці» – порожній звук.
– Таке відчуття, що в країні взагалі не чують металургів.
– Коли є якісь складнощі, що має робити уряд? У першу чергу, запускайте свій внутрішній ринок, запускайте вагонобудівні заводи, вагоноремонтні депо, які дозволили б підняти з колін економіку, створити робочі місця. Коли була Велика депресія в США, що почали робити? Будувати дороги. Ось і в Україні зараз саме час будувати дороги, яких так не вистачає.
«Укрзалізниця» – це монополіст, і веде вона себе відповідно. Доходить до абсурду: про майбутнє підвищення тарифів ми дізнаємося від ЗМІ або з інтернету. Тобто не те, щоб зібратися і обговорити хвилюючі питання, а просто – повідомити нас, про це й мови не йде. А адже металурги – провідна галузь, основні замовники перевезень. Звісно, мовчати ми не будемо. І наша асоціація – «Укрвідтранс», що об’єднує всіх промисловців, також буде захищати наші інтереси при підвищенні вантажних залізничних тарифів. Ми в цій проблемі не одні.
– Чи залишилися ще у промислового транспорту якісь ресурси, щоб витримати черговий удар?
– Ми опрацьовуємо різні варіанти. Тільки от справа в тому, що їх вже практично не залишилося. Так, альтернативна перевезення вантажів – автомобілями або речтранспортом – нами вже задіяна. Раніше ми пропонували «Укрзалізниці» дати нам пільговий тариф, припустимо, на 20% нижче – на короткі відстані, і ми б із задоволенням користувалися залізницею. Але нам назустріч не пішли. Звичайно, ми розробили з цехами ряд організаційно-технічних заходів, щоб прискорити оборот вагонів на підприємстві. Так, з доменним цехом прорахували, як збільшити продуктивність вагоноперекидача при вивантаженні. Якщо раніше вивантажували до 350 вагонів на добу, то зараз за рахунок цих заходів ми можемо вивантажувати порядку 420 вагонів. Словом, ми робимо все, щоб можна було меншою кількістю вагонів, за рахунок збільшення обороту перевезти більше вантажу. Ми розуміємо, що не можемо підвести металургів.
– Спасибі за інтерв’ю.