Група Метінвест у зв’язку з вимушеним зниженням виробництва через невизначену ситуацію на світових ринках сталі ухвалила рішення про скорочення часу робочого дня на 20%, з пропорційним зниженням зарплат для адміністративного персоналу. Як це відіб’ється на комбінаті «Запоріжсталь», ми попросили прокоментувати Генерального директора ПАТ «Запоріжсталь» Ростислава Шурму.
– Ростислав Ігорович, цього тижня Метінвест випустив повідомлення про зниження виробництва на своїх підприємствах і про введення антикризових заходів на найближчі два місяці. Чим це викликано?
– Ситуація в галузі, дійсно, катастрофічна. З початку поточного року попит на метал на світовому ринку істотно впав. Завантаження металургійних потужностей знизилася на 20%. Що це означає? Що кожна п’ята доменна піч у світі зараз зупиняється. Кожен п’ятий сталеплавильний цех зараз зупиняється. Навіть більше того – зараз є ризик того, що цілі країни втратять металургію як галузь, Великобританія, наприклад. А це все сотні тисяч робочих місць в металургії по всьому світу, які можуть бути втрачені. Ціни на продукцію обвалилися до рівня 12-річного мінімуму. А в основі всього – надлишок виробництва, розмір якого у світі, за оцінками експертів, перевищує 600 млн тонн сталі на рік, що еквівалентно 150 заводам – таким, як «Запоріжсталь». І основна проблема виходить від Китаю, який зайвий метал викидає на світовий ринок, що створює високу конкуренцію і подальше зниження цін. В результаті всього цього ціни обвалилися в 2-3 рази. Чавун, який два роки тому коштував 400 доларів (FСА), зараз коштує 140 (FСА). Наше останне замовлення ми взяли взагалі по 136 доларів (FСА). Рулон, який коштував більше 600 доларів (FСА), коштує зараз 250 (FСА).
Якщо говорити про українську металургію, то вона відчуває подвійний тиск. З одного боку, це тиск зовнішніх ринків, з іншого – у нас цілий комплекс внутрішніх проблем – політичних, економічних, фінансових.
Війна на сході зробила неможливими для металургії традиційні логістичні маршрути, в підсумку доставку сировини і продукції лихоманить. Війна призвела і до того, що для України фактично закриті тепер кредитні лінії. Це означає припинення модернізації. Додайте сюди проблеми з невідшкодуванням ПДВ, постійне зростання залізничних тарифів, тиск держмонополій, фактичну втрату внутрішнього ринку і відсутність будь-якої підтримки з боку держави. Галузь нічого не може з цим вдіяти.
Метінвест, підприємства якого найбільш торкнулася криза, був змушений знизити виробництво на своїх провідних меткомбінатах – «Азовсталь» та імені Ілліча та ввести в дію програму антикризових заходів, сфокусованих на максимальну активізацію внутрішніх резервів, відмовитися від витрат, не пов’язаних з виробництвом – з тим, щоб направити економію на підтримку виробництва і співробітників підприємств.
Поки тільки адміністративний персонал тимчасово переведений на скорочений робочий день в умовах неповного завантаження потужностей.
Виробничники поки продовжують працювати в звичайному режимі.
– Як ця ситуація на родинних металургійних підприємствах відіб’ється на комбінаті «Запоріжсталь»?
– Комбінат також відчуває на собі сильний вплив кризи. Якщо раніше ми працювали з портфелем замовлень на місяць вперед і більше, то сьогодні виробництво забезпечується замовленнями всього лише на 3-5 днів вперед. Ми працюємо, що називається, з коліс. Зараз у наших прокатних цехах йде робота над складними за своїми технологічними характеристиками замовленнями – по суті, не вигідними для підприємства за собівартістю, але це дозволяє нам хоч якось тримати виробництво, забезпечувати зайнятість наших виробничників.
Запоріжсталівці знають також про те, що комбінат відключений від автоматичного відшкодування ПДВ ще з травня поточного року. Це борг у більш ніж один мільярд гривень, і це теж негативний фактор для комбінату.
Поки що ми тримаємося. Але ми повинні розуміти, що, крім нас самих, нам сподіватися нема на кого. Тому підвищення ефективності, пошук резервів, усунення втрат стає сьогодні єдиним способом вижити, вистояти, зберегти комбінат.
Що ми можемо вдіяти? Ще раз уважно переглянути наш виробничий процес і прибрати всі невиробничі витрати і всі втрати – на кожній виробничій ділянці, кожному робочому місці. Якщо ми з цим завданням впораємося, то, безумовно, ми збережемо виробництво і трудовий колектив. Якщо ж у найближчі місяці ми не зможемо знизити витрати, то, на жаль, нам доведеться йти по тому шляху, по якому йдуть більшість меткомбінатів у світі і майже всі метпідприємства в Україні – це скорочення персоналу, зниження виробництва.
Але я вірю в наш колектив! Ми завжди були кращими, ми завжди переживали складні часи. І я абсолютно переконаний в тому, що і зараз ми стиснемо кулаки, знайдемо резерви, згуртуємось і – збережемо виробництво і колектив. Запоріжсталівці по-іншому не вміють!
– Як ми, запоріжсталівці, можемо це зробити?
– Комбінат – це велика згуртована сім’я. А що робить сім’я, коли в дім приходить біда? Вона об’єднується і плечем до плеча протистоїть випробуванням. Тільки об’єднавшись в нашій роботі з пошуку додаткових резервів, підвищенню продуктивності, скороченню витрат, ми зможемо знизити собівартість і залишитися конкурентоспроможними на цьому ринку. Доля комбінату, його виживання знаходиться в наших руках і залежить від наших дій. І часу на розкачку у нас немає, потрібно вже зараз зібрати всі сили в кулак і боротися за себе. Якщо це зрозуміє кожен з нас і внесе свій внесок у загальну роботу з усунення втрат і зниження витрат, то ми збережемо колектив, збережемо комбінат. На жаль, сьогодні ми змушені призупинити реалізацію багатьох наших інвестиційних проектів через дефіцит фінансування – до більш сприятливої економічної ситуації. Ми повинні вжити ряд антикризових заходів по скороченню постійних витрат, по максимуму знизити невиробничі витрати. Всі ці дії спрямовані на вирішення одного, найголовнішого нашого завдання – зберегти трудовий колектив, утримати обсяги виробництва. Я вірю: у нас вийде, ми збережемо наш трудовий колектив і виробництво. Ми вистоїмо – сильної запоріжсталівської командою.
– Спасибі за інтерв’ю