Глобальні економічні кризи – явище не нове, і металурги відчувають ці тенденції досить гостро. Черговий цикл світової кризи в металургії почався в кінці 2019 року, а нині градус напруження зріс через пандемію і реакції на неї – локдауна світових економік.
Як на роботу комбінату «Запоріжсталь» впливає світова криза, чи є у комбінату перспективи на майбутнє – в інтерв’ю Генерального директора «Запоріжсталі» Олександра Мироненко.
Олександр Григорович, коротко опишіть загальні тренди, в умовах яких працює зараз «Запоріжсталь».
– Криза і пандемія в один момент увігнали весь світ в ситуацію, коли звичні логістичні зв’язки обірвалися, ринки закрилися, інвестпроекти максимально були заморожені. Після першої хвилі пандемії сировинні ринки почали швидше відновлюватися, що призвело до зростання цін на залізорудну сировину. При цьому, на готову металопродукцію ціна на ринку впала майже на третину, і в підсумку ми отримали зростання собівартості нашого високомаржинального продукту- прокату, як наслідок – значні збитки.
Ми багато втратили, проте продовжували стабільно платити зарплати, забезпечувати зайнятість людей, максимально утримувати соціальні гарантії і платити податки.
Олександр Григорович, на вашу думку, Україна готова йти по шляху деіндустріалізації, відмовившись від орієнтованості на реальний сектор економіки?
– Вибудовуючи стратегію розвитку економіки України на майбутнє, дуже важливо спиратися на реальний сектор економіки, який виробляє і продає високомаржинальну продукцію, наповнюючи бюджети, забезпечуючи зайнятість людей в профільній та суміжних галузях. В Україні такі промислові платформи вже працюють: хімічна промисловість, металургія, аграрний сектор, машинобудування. У нас є промисловий потенціал, інфраструктура під нього, працьовиті й талановиті люди.
ІТ-сфера, як і сфера послуг або туристична сфера повинні розвиватися і існувати, але необхідно об’єктивно оцінювати ситуацію, їх розвиток можливий тільки при нормальному функціонуванні реального сектора виробництва.
Чи відчуваєте посилення конкуренції на ринку? Які пріоритетні ринки у цьому зв’язку?
– Конкуренція відчувається досить гостро і давно. Причин кілька, але ключова – це рецесія світової економіки. Світова спільнота часто говорить про чесну конкуренцію, але конкретно «Запоріжсталь», як і багато інших виробників, випробував на собі тяжкості і позбавлення загороджувальних заходів, введених Європою. Введені ЄС квоти виштовхнули нас з європейського ринку, на якому ми раніше працювали роками і займали до 35% ринку. Зараз частка, яку займає українська металопродукція на європейському ринку, не може подолати позначку в 20%.
Є рішення цієї проблеми, на вашу думку?
– Безумовно. Державі необхідно підвищувати рівень споживання металопродукції на внутрішньому ринку і захищати своїх вітчизняних виробників на зовнішніх ринках.
Цим шляхом йдуть всі розвинені країни. Що це означає на прикладі українського ГМК? Все просто – необхідно розвивати металомісткі галузі: будувати дороги, мости, оновлювати ж/д інфраструктуру, соціальну інфраструктуру, будувати локомотиви і вагони, важку техніку. Попросту кажучи, створювати нове і модернізувати існуюче.
Не стимулюючи металоспоживання всередині країни, ми серйозно програємо – стаємо менш конкурентоспроможними і втрачаємо свою інвестиційну привабливість.
Другий крок – це захищати національного виробника. Само по собі держава не заробляє гроші і не наповнює бюджети, це робить національний бізнес. Це за рахунок наших з вами податків будують лікарні, дороги, дитячі садки, оновлюють громадський транспорт, платять зарплати бюджетникам.
Як ви оцінюєте складний 2020 рік? Чи вдалося нам впоратися з кризою, яку ускладнила пандемія коронавирусної інфекції?
У 2020 році наш колектив показав критично важливу в таких умовах гнучкість і варіативність, креативний підхід до виробництва. Перебуваючи під тиском карантинних обмежень, ми зробили ставку на розвиток власної клієнтоорієнтованості – і час підтвердив вірність цього рішення. Ми багато працювали над якістю, собівартістю. На особливу увагу заслуговує висока дисципліна виконання замовлень, яка дала нам конкурентну перевагу і показала клієнтам нашу зацікавленість в надійному взаємовигідному партнерстві.
Ми маємо намір і далі розвиватися, підвищувати ефективність, інвестувати в модернізацію і зберегти трудовий колектив, незважаючи на всі труднощі.
Мені б хотілося ще торкнутися теми 2020 року в аспекті політичного піару, коли різко посилився тиск на комбінат в сфері екології. Наближення дати місцевих виборів принесло з собою збільшену активність політичних партій -на нас посипалися звинувачення у відсутності модернізації обладнання, відключення газоочисток і багато іншого.
На ділі, «Запоріжсталь» інвестував 15 мільярдів гривень в екомодернізацію – в три нові доменні печі, які відповідають найсучаснішим технологічним і екологічним стандартам, провели повну екологічну модернізацію аглофабрики, зі скороченням викидів пилу в десятки разів.
До кінця цього року завершимо будівництво додаткових аспіраційних установок на хвостових частинах агломашин, щоб ще знизити запилювання при виробництві агломерату і поліпшити умови праці наших працівників.
Є факт, який всі знають, але рідко його згадують: крім «Запоріжсталі», в Запоріжжі працюють інші промислові підприємства. На превеликий жаль, за останні роки жодне з них не робить суттєвих інвестицій в екологію. А між тим, це один запорізький промисловий майданчик, на якому зосереджені «Запоріжсталь», «Дніпроспецсталь», Титано-магнієвий комбінат, «Запорожстеклофлюс», феросплавний завод. Кордонів, по суті, між підприємствами немає, але нас намагаються дорікнути в тому, що зробили наші промислові сусіди.
Я знаю точно, що наша команда відповідає за «Запоріжсталь», і те, що дійсно можна було зробити в сфері екології, ми вже реалізували і продовжуємо працювати в цьому напрямку.
Яким бачите 2021 рік для комбінату?
Якщо ми збережемо взятий в 2020-м темп на клієнтоорієнтованість і якість, в 2021 році у нас будуть замовлення і завантаження виробництва, а значить – і зайнятість наших людей.
У відповідь на всі сумніви і страхи, які панують в суспільстві, я можу впевнено сказати: «Запоріжсталь» і її колектив будуть забезпечені роботою. Ми вже довели свою гнучкість і вміння працювати в найбільш пікові кризові моменти, тепер наше завдання – ці позиції утримати.
